Коли і де народився преподобний Феодосій невідомо. У Манявський Скит він перейшов у 1611 році з Угорницького монастиря у сані диякона. Довідавшись від преподобного Іова Княгиницького про його наміри заснувати спільножитійну обитель, преподобний Феодосій разом із братією почав облаштовувати місце для майбутньої церкви.

Преподобний Іов керував двома монастирями – Угорницьким та Скитом. Якщо йому доводилося залишати Скит, обов’язки настоятеля виконував преподобний Феодосій.

У Скиту не було священика і для звершення Літургії ченці запрошували священика або ієромонаха з сусідніх монастирів. Преподобний Іов бажав мати у Скиту свого священика та просив преподобного Феодосія прийняти священство, але той тривалий час відмовлявся від пропозиції старця, вважаючи себе негідним священного сану. Та у 1613 році преподобний Феодосій погодився і прийняв свячення від Митрополита Моневасійського Іоасафа.

Завершивши справу заснування нового монастиря, преподобний Іов призначив ігуменом Скита ієромонаха Феодосія, а сам повернувся у свою самітницьку келію, щоб далі продовжувати суворе життя у пості та молитві.

А тим часом, під умілим керівництвом преподобного Феодосія, Скит успішно розвивався. Преподобний побудував для новоприбулих ченців нові келії, розширив трапезну, викопав невеликий став та заклав біля нього млин. Для преподобного Іова він облаштував у лісі нову келію.

За ігуменства преподобного Феодосія було перебудовано скитську Хрестовоздвиженську церкву. Потрібні кошти преподобний Феодосій одержав від благодійників, які глибоко поважали преподобного Іова та його наступника.

У часи управління Великим Скитом преподобного Феодосія йому підпорядковувались 250 монастирів у Львівській та Перемишльській єпархіях, на Буковині й навіть у Молдавії. Монастир отримав ряд привілеїв від польських королів, які юридично підтвердили його власність на землю, ставропігійське право, звільнення від сплати податків.

Після смерті преподобного Іова, преподобний Феодосій укладає статут для Скитського монастиря (“Завіт духовний”), який суворо регламентував життя у монастирі. Весь день ченців був поділений на години богослужіння й години праці. Без дозволу ігумена не можна було вийти за межі монастиря, заборонялися зустрічі та розмови з жінками. Статут передбачав постійне вживання рослинної їжі, грибів та меду, не дозволялося вживати м’яса, яєць, молочних продуктів. Сам преподобний Феодосій відзначався суворим дотриманням чернечих обітниць, у яких весь час удосконалювався.

Після великих трудів та успіхом увінчаних подвигів преподобний Феодосій, другий ігумен Манявський та сподвижник преподобного Іова Княгиницького, упокоївся 27 вересня 1629 року. Він був похований поруч із своїм наставником у притворі Хрестовоздвиженського храму.

Преподобний Феодосій був канонізований рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви у 1994 році.

Пам’ять преподобного. Феодосія, ігумена Манявського, святкується 27 вересня (10 жовтня за н. ст.) та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.

Преподобний Феодосій став помічником преподобного Іова Манявського в 1608 р. і вважається разом з ним засновником цієї древньої святині – Українського Афону.

З молодих літ преподобний Феодосій намагався догодити Господу Богу благочестивим, сповненим чеснот життям, виконанням заповідей Закону Божого. За Божим промислом, утікаючи від насолод суєтного світу прийшов він до преподобного Іова якому у всіх монастирських трудах був невтомним помічником. Ще за життя преподобного Іова Великоскитського Манявського, Феодосій став ігуменом і настоятелем Руського (Українського) Афону.

Будучи суворим подвижником преподобний Феодосій мужньо переносив труднощі свого часу, мудро керував обителлю збільшуючи число братії, та дбаючи про її належне облаштування. Під його керівництвом була побудована в Манявському скиту Велика Соборна Хрестовоздвиженська церква, а скит отримав від Константинопольського патріарха Тимофія ставропигію.

Феодосій був мудрим послідовником свого духовного отця преподобного Іова Великоскитського Манявського, благочестиво керував життям братії. Брав участь у Першому Православному Соборі скликаному після унії Київським першосвятителем митрополитом Іовом Борецьким у Золотоверхому Києві. Своєю участю у цьому соборі він засвідчив відданість Святій Православній Церкві.

Преподобний Феодосій жив як ангел у плоті, подаючи братії гідний приклад для наслідування. Чутка про його суворе і благочестиве життя розповсюдилась по Карпатах, Галичині, Волині й Буковині, Молдавії та Румунії. Багато православних монастирів визнали над собою керівництво Великого Скиту Манявського. А преподобного Феодосія за зразком Афону нарекли своїм протом. Святитель Київський Петро Могила писав: « Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі, то підіть у Карпати, де своїм служінням двісті ангелів присвятили своє життя Богу».

Облаштувавши життя не тільки Манявської Великоскитської обителі але ще багатьох монастирів преподобний Феодосій в 1629 р. мирно відійшов до Господа і був похований поряд з преподобним Іовом. Його мощі спочивають під в Манявському Великому Скиту у Хрестовоздвиженській соборній монастирській церкві.

Дослідивши подвижницьке життя преподобного Феодосія Манявського Помісний собор Української Православної Церкви який відбувся у Києві в 2004 р. приєднав цього подвижника благочестя до лику святих.

Тропар преподобному Феодосiю Манявському, глас 4

Прагнучи невідступно служити Богові,* покликання отримав Ти від преподобного Іова* на пастирське служіння в обителі Манявській,* на твердині Хреста Христового основаній,* Тому нині всі співаємо Тобі., преподобний отче Феодосію:* моли Христа Бога,* щоб спастися душам нашим.

Кондак преподобному Феодосiю Манявському, глас 3

Світильником віри* і оборонцем Православ’я став Ти, преподобний отче Феодосію,* в обителі Манявській;* тому напади диявольські та бурі спокус не здолали її.* І нині моли за нас Життєдавця Христа Бога, щоб спастися нам.

Про преподобного Феодосія Манявського